Друга спроба: Вибране.
Передмова Леоніда Ушкалова.
Київ:
Факт
, 2005. - 320 стор.
ДРУГА СПРОБА
І от — проламую головою
всі чотири стіни нараз!..
(На таку-то голову — стало ж у Бога міді!) —
Й опиняюся на твердому — хитаючись, мов водолаз,
Який, замість перлів, нагріб по підводдю — мідій...
«Ну, і що в цім лихого? Їстівна ж штука! — було б
Набагато гірше, аби не приніс нічого!
А що чорним струпом палає стовчений лоб —
То на мідь невразливу нема плавильні у Бога!»
...Але я все волаю, що бачила перли — вони
Там і далі лежать на дні — лиш потрібно другої спроби!
...Але вже зімкнулись назад чотири стіни,
І на вік один — не дається нового лоба.
Оксана Забужко читає свої вірші. Дніпропетровськ, 3.04.2009
Авторка читає "Лист із дачі" на Міжнародному поетичному фестивалі в м.Меделлін (Колумбія), червень 2002 р.
Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998
Харків: АКТА, 2000. - 248 стор.
Автостоп
Передмова Ю.Шереха (Шевельова)
Київ, 1994. - 95 стор.
Дириґент останньої свічки
Київ, 1990. - 143 стор.
Травневий іній
Київ, 1985. - 64 стор.
A Kingdom of Fallen Statues. Poems and Essays by Oksana Zabuzhko
Transl. by Marco Carynnyk, Askold Melnyczuk, Michael M.Naydan, Wanda Phipps, Lisa Sapinkopf, Douglas Burnet Smith, and Virlana Tkacz.
Toronto: Wellspring Ltd., 1996. - 94 стор.
"Для мене неабияка честь, що Ваша високодостойна фундація обрала мене Поетом-лауреатом 1997-го року. Коли взяти під увагу, що українська література все ще дуже мало відома на Заході, Ваш вибір видається особливо значущим. Він доводить, що мова поезії може бути зрозумілою і без спеціальних знань про країну та її літературну традицію – або, іншими словами, що в нашому божевільному світі поезія, хоч який на позір езотеричний жанр, і далі зберігає роль універсального засобу спілкування "від серця до серця" поверх усіх кордонів. А раз так, то для всіх нас ще є надія на прийдешнє століття. Дякую за те, що підтримали цю надію".
З листа Оксани Забужко до Фонду Всесвітнього Зобов’язання з приводу присудження їй Поетичної Премії-1997, 16 травня 1997 р.
«Переклад улюблених поетів – то немов переливання крови: таким робом всотуєш у себе невловно й невимовно нові, відмінні від твоїх способи почування, приховані під машкарою чужої мови».
«Входить Фортінбрас»
Адам Міхнік, Оксана Забужко і Чеслав Мілош на Міжнародному письменницькому форумі “Інтелектуали та суспільні зміни в Центральній і Східній Європі”.
(Ратґерський університет, США, квітень 1992 р.)
З Чеслава МІЛОША
ЦЯ ПЛАНЕТА (1991)
Виявляється, це було непорозуміння.
Це була тільки проба, а її сприйняли буквально.
Ріки зараз вернуться до витоків.
Вітер спиниться на кругах своїх.
Дерева, замість брунькуватись, змаліють до кореня.
Діди побіжать за м’ячиком.
Глянуть у дзеркало - й знов вони діти.
Померлі прокинуться, спантеличені.
Все, що робилося, буде нарешті відроблено.
Що за полегкість! Спочиньте, всі, хто багато страждав.
З Сільвії ПЛАТ
«Подані <в «Другій спробі»> переклади належать до тих, які, на мій погляд, витримали випробування часом, - але заразом також і чесно представляють читачеві найкраще з поетичного доробку самої С.Плат, у повній згоді з усіма хрестоматійними канонами американської літератури.»
“Друга спроба. Примітки автора”
ЗИМОВІ ДЕРЕВА (1961)
Синє чорнило світанку, розведене, блідне.
На промокальнім папері туману дерева
Проступають рисунком із ботанічного атласу –
Спогади наростають, кільце по кільцю,
Обручками, низкою шлюбів.
Щиріші за жінок, дерева не знають
Ні зрад, ні абортів, і світ засівають
Так легко, без жодних зусиль!
Розкошують собі вітрами, безніжки,
По пояс укопані в історію,
Наповнені крилами, потойбіччям, -
Як копії матері Леди.
О родителько листя і насолоди,
Хто ж ці плакальниці, скажи?
Тіні горлиць туркочуть, але не приносять розради.
